До 35 річчя. Генетична спадщина Чорнобиля

Аварія в ніч на 26 квітня 1986 року сталась на 4-му енергоблоці станції, реактор якої на той момент називали одними з найбезпечніших у світі. Наступні дні і роки приносили нові жертви, які не обійшли стороною ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Шолоховського району. Ті, хто брав участь в роботах на станції, відзначають, що головне запам’яталося їм – присмак свинцю в роті, який супроводжував їх всюди. Це наслідки скидання в активну зону реактора свинцевих болванок і мішків з піском. І через 35 років трагедія в Чорнобилі дає про себе знати – як мінімум станом здоров’я тих, хто свого часу, ризикуючи життям, брав участь в ліквідації наслідків аварії.

Міжнародні групи вчених досліджували передовими генетичними інструментами, як радіація від аварії 1986 року на ЧАЕС вплинула на онкоздоров’я людей. Одна група не знайшла доказів, що з’явилися мутації, що передаються потомству, пише MedicalXpress з посиланням на журнал Science. А ось у другому дослідженні зафіксовано генетичні зміни в пухлинах тих, у яких в дитинстві або навіть у внутрішньоутробному періоді розвинувся рак щитовидної залози після впливу радіоактивного йоду з ЧАЕС (359 осіб), і у 81 неопроміненого, який народився більше ніж через дев’ять місяців після аварії .

Вчені проаналізували певний тип пошкодження ДНК (розриви обох ланцюгів цих молекул в пухлинах щитовидної залози) і помітили, що зв’язок між двуцепочечними розривами і опроміненням була більш явною у дітей, які зазнали впливу радіації в більш ранньому віці.

“Підвищений ризик раку щитовидної залози був одним з найбільш серйозних негативних наслідків для здоров’я, які спостерігаються після аварії”, – підкреслюють автори. Були визначені можливі ініціатори раку в понад 95% пухлин, тобто гени, “збої” в яких дозволили онкоклітині рости і виживати. З’ясувалося, що майже всі зміни торкалися гени одного і того ж сигнального каскаду – шляхи мітоген-активованої протеїнкінази (MAPK), що включає гени BRAF, RAS і RET.

Цей набір генів виявився аналогічний тому, який знаходили в попередніх дослідженнях причин раку “щитовидки”. Але в чорнобильському дослідженні рак у сильно опромінених з більшою ймовірністю був викликаний злиттям генів (коли обидва ланцюга ДНК були розірвані, а потім з’єднані їх неправильні частини), тоді як рак у неопромінених або трохи опромінених найчастіше був результатом точкових мутацій (зміни однієї пари “букв” в ключовій частині гена).

Обидва дослідження проведені під керівництвом вчених з Національного інституту раку США (NCI). Вони стали можливими завдяки далекоглядному створенню українцями Чорнобильського банку тканин близько 20 років тому, тобто задовго до появи сучасних технологій геномних і молекулярних досліджень.