Вираз «гроші не пахнуть» народився в Стародавньому Римі, звідки ми отримали чимало видатних мислителів, воєначальників, архітекторів та інших високоосвічених людей. Одним з них був Веспасіан – імператор, який почав своє висунення при напівбожевільним Калігулу і зумів взяти трон під себе. До речі, саме він зупинив громадянську війну і поставив Рим на рейки мирного побуту. Економічну складову він поправив дуже сильно, обклавши попутно податками і міські вбиральні. Передбачаючи розбір крилатого вислову, слід пам’ятати, що правління Веспасіна благотворно позначилося на державності. Посилення династичного принципу знайшло своє вираження в тому, що спадкоємцем Веспасіана став його рідний син Тит. В один прекрасний день синок почав нарікати батькові за те, що він змусив власників римських вбиралень платити податок. Імператор у відповідь на скептичні посмішки сина сунув під ніс монети і заявив: «Pecunia non olet» (Гроші не пахнуть).
Веспасіан, таким чином, увійшов в історію як мудрий і прагматичний державний діяч. До речі, саме з цього туалетного податку казна почала наповнюватися сріблом, а частина «Урін» прибули навіть пішла на зведення Колізею. І мільйони туристів з усього світу з точністю можуть підтвердити при огляді Колізею, що гроші не пахнуть.