Марсохід Curiosity зафіксував сліди вуглецю на Червоній планеті

Як зазначають учені, вуглецева сигнатура пов’язана з біологічними процесами Землі. Але для того щоб стверджувати про ознаки життя, потрібні додаткові дослідження.

З моменту приземлення на Червону планету марсохід NASA Curiosity здійснив різні марсіанські відкриття. Але його нова знахідка може врешті-решт стати святим Граалем планетарних відкриттів, пише Inverse.

Одна зі свердловин, що використовуються для відбору проб відкладень у кратері Гейла

Робот, розміром із машину, нещодавно виявив вуглецеву сигнатуру в зразках гірських марсіанських порід. Ця ж сигнатура пов’язана з біологічними процесами на Землі та може вказувати на якусь форму життя на Червоній планеті. Але перш ніж назвати її ознакою життя, учені намагаються зрозуміти, що ще могло стати причиною появи вуглецю на Марсі.

Усе більше доказів свідчить про те, що Марс у ранньому минулому був придатний для життя, на його поверхні була вода та вища температура. Декілька місій уже досліджували Марс, намагаючись знайти ознаки стародавнього мікробного життя. Однак пошук усе ще продовжується і вчені чекають на переконливі докази того, що життя дійсно існує за межами Землі.

“Ми знаходимо на Марсі цікаві речі, але нам потрібно більше доказів, щоб впевнено сказати, що ми виявили життя. Тому перевіряємо, що ще могла викликати появу вуглецевої сигнатури, яку ми спостерігаємо”, — розповів провідний автор дослідження хімічної лабораторії SAM Пол Махаффі.

Ровер Curiosity приземлився в кратері Гейл 6 серпня 2012 року і з тих пір подорожує марсіанською місцевістю

Протягом усієї своєї місії Curiosity аналізував зразки порошкоподібних порід із кратера Гейла. Потім для аналізу зразків марсохід використав спектрометр Tunable Laser Spectrometer (TLS). Учені, які брали участь у місії, сильно нагріли зразки, щоб вивільнити гази, що містяться в них, а потім виміряли ізотопи у зразках і знайшли ознаки вуглецю.

Майже половина зразків містила напрочуд велику кількість вуглецю-12 порівняно з вуглецем, виявленим в атмосфері Марса. У вуглецю є два стабільні ізотопи, вуглець-12 і вуглець-13, за співвідношенням яких у зразку можна визначити особливості походження вуглецю, незважаючи на вік зразка.

На Землі вуглець міститься у всіх формах життя. Живі істоти нашої планети використовують легші атоми вуглецю-12 для метаболізму чи фотосинтезу, а не важчий атом вуглецю-13. Саме тому, наявність більшого вмісту вуглецю-12, ніж вуглецю-13, у стародавніх породах, разом з іншими факторами, дозволяє вченим припустити, що йдеться про ознаки стародавнього життя.

Учені, які стоять за відкриттям, загалом досліджують три можливі варіанти походження вуглецю:

  • Згідно з першим варіантом, вуглець міг утворитися внаслідок взаємодії ультрафіолетового світла з вуглекислим газом в атмосфері Марса, унаслідок чого формуються нові вуглецевмісні молекули, які потім осідають на поверхню планети.
  • Другий сценарій передбачає, що в якийсь момент своєї ранньої історії, приблизно 100 мільйонів років тому, Сонячна система пройшла через гігантську молекулярну хмару, багату на той тип вуглецю, який був виявлений на поверхні Марса.
  • І, нарешті, третій варіант передбачає життя.

Учені вважають, що стародавні бактеріоподібні організми могли бути створені стародавніми бактеріями, які виділяли метан в атмосферу, де ультрафіолетове світло перетворювало цей газ на більші, складніші молекули. Нові молекули мали випасти на поверхню планети і зберегти свою чітку вуглецеву сигнатуру в марсіанських породах.

Метан — найпростіше з’єднання вуглецю з воднем, за нормальних умов безбарвний газ без смаку та запаху. “Усі три пояснення відповідають даним. Нам просто потрібно більше інформації, щоб заперечити їх правдивість або підтвердити”, — додав провідний автор дослідження з Університету штату Пенсільванія Крістофер Хаус.

Марсохід Curiosity просвердлив отвір у кратері Гейла і знайшов порошкоподібні породи, багаті вуглецем-12.