Провал «турецького гамбіту»

ЄС передбачає, що припинення бойових дій – це лише перший крок до припинення давнього конфлікту. Хотілося б коротенько пояснити геополітичну ситуацію в гучному Нагірному Карабасі. У самій війні Азербайджан рішуче переміг, хоч багато людей можуть і не погодитися в тому числі вірменський народ, проте це факт.Відповідно, в зв’язку з такими подіями РФ не змогла упустити такий важіль тиску на обидві країни (Вірменія і Азербайджан є стратегічними партнерами РФ) і до того ж, дуже сильно боялася розміщення турецької бази на території Азербайджану, що досить логічно, зокрема, після таких «теплих» прийомів і переговорів двох останніх держав, альянс яких міг послабити тиск РФ на них) тому, швидко, а саме (під соусом миротворчих сил) розмістила там війська терміном на 5 років з можливістю автоматичного продовження, у разі, якщо жодна з сторін не проти.

Туреччина проводила переговори з РФ, але поки що вони не увінчалися для Туреччини якимось успіхом, так як ввести туди війська у них все ще не вийде, хоча змогли сторгуватися на «міжнародному координаційно-наглядову центрі» де будуть сидіти і спостерігачі від турецької сторони. А до 1-го грудня вірмени повинні звільнити решту території. На тих територіях, які встиг захопити Азербайджан до 10 листопада включно вірмени зможуть жити тільки з азерськими паспортами, але на територію самого Азербайджану вони в’їхати не зможуть. Відносно того, як бути з вірменами, які проживають в Ханкенді (те що вони називають Степанакертом) ще невідомо.

У свою чергу, РФ хоче зберегти колишні важелі тиску на всі дані країни, які беруть участь в конфлікті, що зовсім непотрібно Туреччині, яка вважає себе лідером серед країн Кавказу. Отже, ситуація вкрай складна, так як є держава яка програла, розчарована, на ейфорії і та, яка розділяє і панує … так що, можна припускати, що «вулкан конфлікту» занурився в сплячку до невизначеного часу. Щиро шкода, людей, співчуття всім.